невідривний

НЕВІДРИ́ВНИЙ, НЕОДРИ́ВНИЙ, а, е.

1. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов'язаний з чимсь; нерозривний.

Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (з наук. літ.);

Франко .. міг би сказати, що його життя – невідривна частина життя Західної України (М. Рильський).

2. Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу і т. ін.); пильний.

Медже мовчала і тільки дивилася на дитину невідривним, повним розпачу поглядом (З. Тулуб);

Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буданова (Д. Ткач).

Значення в інших словниках

1. невідривний — невідри́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невідривний — неодривний, -а, -е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов'язаний з чимсь; нерозривний. || Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невідривний — НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ (якого не можна відокремити від кого-, чого-небудь), НЕВІД'Є́МНИЙ, НЕВІДНЯ́ТНИЙ, НЕВІДРИ́ВНИЙ (якого не можна відірвати від кого-, чого-небудь). — Він вірив, що історія уже невіддільна від нього (М.  Словник синонімів української мови
4. невідривний — НЕВІДРИ́ВНИЙ, НЕОДРИ́ВНИЙ, а, е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов’язаний з чимсь; нерозривний. Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (Укр. літ.  Словник української мови в 11 томах