1. Словник української мови в 11 томах

невідривний

НЕВІДРИ́ВНИЙ, НЕОДРИ́ВНИЙ, а, е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов’язаний з чимсь; нерозривний.

Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (Укр. літ., 9, 1957, 74);

Радість і щастя людини невідривні від щастя колективу, від процвітання Радянської держави (Літ. газ., 7. VIII 1959, 1);

// Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу).

Медже мовчала і тільки дивилася на дитину невідривним, повним розпачу поглядом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 411);

Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буданова (Ткач, Крута хвиля, 1956, 146).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невідривний — невідри́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невідривний — неодривний, -а, -е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов'язаний з чимсь; нерозривний. || Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. невідривний — НЕВІДРИ́ВНИЙ, НЕОДРИ́ВНИЙ, а, е. 1. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов'язаний з чимсь; нерозривний. Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (з наук. літ.); Франко .. Словник української мови у 20 томах
  4. невідривний — НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ (якого не можна відокремити від кого-, чого-небудь), НЕВІД'Є́МНИЙ, НЕВІДНЯ́ТНИЙ, НЕВІДРИ́ВНИЙ (якого не можна відірвати від кого-, чого-небудь). — Він вірив, що історія уже невіддільна від нього (М. Словник синонімів української мови