невідривний

НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ (якого не можна відокремити від кого-, чого-небудь), НЕВІД'Є́МНИЙ, НЕВІДНЯ́ТНИЙ, НЕВІДРИ́ВНИЙ (якого не можна відірвати від кого-, чого-небудь). — Він вірив, що історія уже невіддільна від нього (М. Стельмах); Він (син) був для неї частиною її самої, невід'ємною, завжди відчутною (С. Добровольський).

НЕОСЛА́БНИЙ (який проходить, відбувається, триває без ослаблення, не зменшує сили свого вияву), НЕПОСЛА́БНИЙ, НЕПОГАМО́ВНИЙ, НЕВСИПУ́ЩИЙ (НЕВСИПУ́ЧИЙ), НЕВТИХА́ЮЧИЙ, НЕВТИ́ШНИЙ (про якийсь процес, природне явище, почуття тощо — безперервний і неослабний); НЕВІДРИ́ВНИЙ, БЕЗВІДРИ́ВНИЙ рідше (про погляд, увагу). Заруба бачив і почував, що люди слухають його з неослабною увагою (В. Кучер); Книга.. від початку до кінця читається з непослабним інтересом (В. Козаченко); Твої слова, не вмиті потом Непогамовного труда, Пролинуть непотрібним льотом, Не залишаючи сліда (М. Рильський); Ніяка сила не могла витравити з його душі тієї невсипущої любові до людей, до рідної землі, яка жила в ньому (Ю. Збанацький); Спасибі, Вам.. від усього мого серця, а це більше за Вашу невсипущу працю на користь рідній мові (Панас Мирний); Вітер. Невтихаючим потоком стрімко несеться при землі його незрима буйна сила (І. Волошин); Червоні випіки рум'янцю на її смаглюватих щоках свідчили про невтишні бурі, які бушували в Лялинім серці (П. Загребельний); Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буланова (М. Ткач). — Пор. 2. наполе́гливий, 1. напру́жений, 1. непогамо́вний, 1. пості́йний.