невідь
НЕ́ВІДЬ, присл., розм.: Не́відь хто (яки́й, куди́, зві́дки, чому́, де і т. ін.) — те саме, що Невідо́мо хто (яки́й, куди́, зві́дки, чому́, де і т. ін.) ( див. невідо́мо).
Кінчалась кладка — кінчався і цей невідь ким заведений звичай: хлопці виривалися на глибоке й знов пустували до нестями (Юхвід, Оля, 1959, 4);
Четверо поліцаїв, невідь звідки з’явившись, оточили сердешного Андрія Івановича з чотирьох боків (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 138).
Словник української мови (СУМ-11)