невість

НЕ́ВІСТЬ, НЕ́ВІТЬ, присл., розм. Те саме, що не́відь.

Онилька вже й не рада була, що з дурного розуму розпустила язика — все Явдосі розказала про діло,.. ще невість що наплете на їх, на неї (Григ., Вибр., 1959, 51);

— Ну, чи не гріх, не стид невість чого кричать? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 93);

Кусали [бджоли] її і тим робили часом з любенького личенька невіть що (Вовчок, І, 1955, 340);

— І досі його [діда] нема?— дивується Марко.— Нема, не приїхав. Може, заблудився у тій столиці й невіть куди заїхав? (Стельмах, Правда.., 1961, 442).

Значення в інших словниках

1. невість — не́вість прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. невість — невіть, присл., розм. Те саме, що невідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невість — див. невідь хохл. (невесть) бознащо  Словник чужослів Павло Штепа
4. невість — НЕВІДО́МО предик., а також ужив. як присл. разом із займ. і присл. хто, що, який, чому, скільки, де, коли, куди і т. ін. (немає відомостей про кого-, що-небудь), НЕ ЗНА́ТИ, ХТО́ЗНА розм., БО́ЗНА розм.; НЕ́ВІДЬ розм., НЕ́ВІСТЬ розм. рідше, НЕ́ВІТЬ розм.  Словник синонімів української мови