невість

НЕВІДО́МО предик., а також ужив. як присл. разом із займ. і присл. хто, що, який, чому, скільки, де, коли, куди і т. ін. (немає відомостей про кого-, що-небудь), НЕ ЗНА́ТИ, ХТО́ЗНА розм., БО́ЗНА розм.; НЕ́ВІДЬ розм., НЕ́ВІСТЬ розм. рідше, НЕ́ВІТЬ розм. рідше (із займ. і присл. хто, що, який і т. ін.). — Та ще невідомо, винен він чи ні?.. — роздумував Тимко (Григорій Тютюнник); Уляна зникла невідомо куди (О. Довженко); Мій син цілий рік перебуває не знати де (Ю. Яновський); Артем пообіцяв зайти. Сьогодні — хтозна, а завтра — обов'язково (А. Головко); Народ, почувши про мертвого, біг із дальніх кутків, бозна з яких улиць (Панас Мирний); Зілов відчув раптом, як, невідь із чого, він червоніє (Ю. Смолич); — Нема, не приїхав (дід). Може, заблудився у тій столиці й невіть куди заїхав? (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. невість — не́вість прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. невість — невіть, присл., розм. Те саме, що невідь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невість — див. невідь хохл. (невесть) бознащо  Словник чужослів Павло Штепа
4. невість — НЕ́ВІСТЬ, НЕ́ВІТЬ, присл., розм. Те саме, що не́відь. Онилька вже й не рада була, що з дурного розуму розпустила язика — все Явдосі розказала про діло,.. ще невість що наплете на їх, на неї (Григ., Вибр.  Словник української мови в 11 томах