негодящий
НЕГОДЯ́ЩИЙ, а, е. Непридатний для використання, вжитку (про предмети, речі і т. ін.).
— Коли б же хоч долото яке нікчемне, хоч паля яка негодяща! Не було нічого (Вовчок, І, 1955, 334);
Наш колгосп освоїв повністю передбачені угодою негодящі землі і засадив їх цитрусовими (Ю. Янов., І, 1954, 69);
// Худий (про живі істоти).
— Молодець ти в мене, Митько! Отаке теля виховав. Ой, хороше телятко! А було ж нікчемне та негодяще (Донч., VI, 1957, 146);
// Неспроможний фізично що-небудь робити; немічний.
Дорога мене втомлює, негодящий я тепер (Коцюб., III, 1956, 365);
— Я, бачте, негодящий, коли правду вам сказати. Праву руку мені скалічено ще на першій [війні] (Добр., Тече річка.., 1961, 14);
// у знач. ім. негодя́ще, щого, с. Те, що непридатне для використання.
Тут перебрали годяще й негодяще, кидали знову на грузовики (Мик., II, 1957, 95).
Словник української мови (СУМ-11)