негідниця

НЕГІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до негі́дник.

[Бабич:] Ой куме, куме, зле ти робиш! Занадто собі до голови взяв таку дурницю та із-за такої негідниці добро своє .. марнуєш! (Фр., IX, 1952, 139);

— Були ще справи, — продовжував молодий, — коли я знешкодив одну негідницю, яка, втершися до підпілля, видавала наших (Ю. Янов., І, 1954, 115);

— Тобі, негіднице, тобі, безсоромнице, буде окрема подяка! — погрозив Жигай і швидко пішов геть (Шиян, Баланда, 1957, 226).

Значення в інших словниках

1. негідниця — негі́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. негідниця — -і. Жін. до негідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. негідниця — НЕГІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до негі́дник. [Бабич:] Ой куме, куме, зле ти робиш! Занадто собі до голови взяв таку дурницю та із-за такої негідниці добро своє .. марнуєш! (І.  Словник української мови у 20 томах
4. негідниця — Негі́дниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)