негідниця

НЕГІ́ДНИЦЯ, і, ж.

Жін. до негі́дник.

[Бабич:] Ой куме, куме, зле ти робиш! Занадто собі до голови взяв таку дурницю та із-за такої негідниці добро своє .. марнуєш! (І. Франко);

– Були ще справи, – продовжував молодий, – коли я знешкодив одну негідницю, яка, втершися до підпілля, видавала наших (Ю. Яновський);

– Тобі, негіднице, тобі, безсоромнице, буде окрема подяка! – погрозив Жигай і швидко пішов геть (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. негідниця — негі́дниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. негідниця — -і. Жін. до негідник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. негідниця — Негі́дниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. негідниця — НЕГІ́ДНИЦЯ, і, ж. Жін. до негі́дник. [Бабич:] Ой куме, куме, зле ти робиш! Занадто собі до голови взяв таку дурницю та із-за такої негідниці добро своє .. марнуєш! (Фр.  Словник української мови в 11 томах