недовіркуватий

НЕДОВІ́РКУВАТИЙ, а, е, рідко.

1. до кого — чого і без додатка. Те саме, що недові́рливий.

2. заст. Який недостатньо вірить у бога, духів і т. ін.

— Наш люд… недовіркуватий якийсь: ні польська, ані татарська віра до нього не пристає, навіть своєї цурається (Ле, Наливайко, 1957, 401).

Значення в інших словниках

1. недовіркуватий — -а, -е, рідко. 1》 до кого – чого і без додатка. Те саме, що недовірливий. 2》 заст. Який недостатньо вірить у Бога, духів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. недовіркуватий — НЕДОВІ́РКУВАТИЙ, а, е, рідко. 1. до кого – чого і без дод. Те саме, що недові́рливий. 2. заст. Який недостатньо вірить у Бога, духів і т. ін. – Наш люд... недовіркуватий якийсь: ні польська, ані татарська віра до нього не пристає, навіть своєї цурається (Іван Ле).  Словник української мови у 20 томах
3. недовіркуватий — Недовіркуватий, -а, -е Недовѣрчивый. Волынь. Слов. Д. Эварн.  Словник української мови Грінченка