недовірливий

НЕДОВІ́РЛИВИЙ, а, е, до кого — чого і без додатка. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри.

Поет, недовірливий до нових людей і вже обережний із старими приятелями, ввесь віддався несподіваній дружбі (Ільч., Серце жде, 1939, 337);

Переживання останніх місяців зробили Ольгу недовірливою і обережною (Вільде, Опов., 1954, 70);

// Який виражає недовіру чи підозру.

Він подивився на Микулу недовірливими, хижими очима (Скл., Святослав, 1959, 27).

Значення в інших словниках

1. недовірливий — недові́рливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недовірливий — див. обережний  Словник синонімів Вусика
3. недовірливий — -а, -е, до кого – чого і без додатка. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри. || Який виражає недовіру чи підозру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недовірливий — НЕДОВІ́РЛИВИЙ, а, е, до кого – чого і без дод. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри. Поет, недовірливий до нових людей і вже обережний із старими приятелями, ввесь віддався несподіваній дружбі (О.  Словник української мови у 20 томах
5. недовірливий — НЕДОВІ́РЛИВИЙ (який мало довіряє людям), НЕВІ́РНИЙ розм., НЕЙМОВІ́РНИЙ заст.; ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, ПІДОЗРІ́ЛИЙ рідше (схильний до підозр); ПОМИ́СЛИВИЙ (який у всьому вбачає неприємність для себе).  Словник синонімів української мови