недовірливий
НЕДОВІ́РЛИВИЙ, а, е, до кого — чого і без додатка. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри.
Поет, недовірливий до нових людей і вже обережний із старими приятелями, ввесь віддався несподіваній дружбі (Ільч., Серце жде, 1939, 337);
Переживання останніх місяців зробили Ольгу недовірливою і обережною (Вільде, Опов., 1954, 70);
// Який виражає недовіру чи підозру.
Він подивився на Микулу недовірливими, хижими очима (Скл., Святослав, 1959, 27).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недовірливий — недові́рливий прикметник Орфографічний словник української мови
- недовірливий — див. обережний Словник синонімів Вусика
- недовірливий — -а, -е, до кого – чого і без додатка. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри. || Який виражає недовіру чи підозру. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недовірливий — НЕДОВІ́РЛИВИЙ, а, е, до кого – чого і без дод. Який мало довіряє людям, схильний до недовіри. Поет, недовірливий до нових людей і вже обережний із старими приятелями, ввесь віддався несподіваній дружбі (О. Словник української мови у 20 томах
- недовірливий — НЕДОВІ́РЛИВИЙ (який мало довіряє людям), НЕВІ́РНИЙ розм., НЕЙМОВІ́РНИЙ заст.; ПІДОЗРІ́ЛИВИЙ, ПІДОЗРІ́ЛИЙ рідше (схильний до підозр); ПОМИ́СЛИВИЙ (який у всьому вбачає неприємність для себе). Словник синонімів української мови