недоказаний

НЕДОКА́ЗАНИЙ, а, е. Висловлений не повністю, не до кінця.

Хмельницький помітив, що й дружина його раптово знітилася, перервавши якесь недоказане до гості слово (Ле, Хмельницький, І, 1957, 18);

Пізно ввечері Зимогорова приходить додому. В голові уривки розмов, недоказані речення, строкатий калейдоскоп облич (Донч., II, 1956, 256);

Вуста були напіврозкриті, мов затрималося на них якесь незриме, недоказане слово (Дмит., Наречена, 1959, 153);

// у знач. ім. недока́зане, ного, с. Те, що залишилось невисловленим.

Іван Васильович уважно слухав Дмитра,.. намагаючись розібратись, що таїлось за недоказаним (Стельмах, На.. землі, 1949, 480).

Значення в інших словниках

1. недоказаний — недока́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. недоказаний — -а, -е. Висловлений не повністю, не до кінця. || у знач. ім. недоказане, -ного, с. Те, що залишилося невисловленим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недоказаний — НЕДОКА́ЗАНИЙ, а, е. Висловлений не повністю, не до кінця. Хмельницький помітив, що й дружина його раптово знітилася, перервавши якесь недоказане до гості слово (Іван Ле); Пізно ввечері Зимогорова приходить додому.  Словник української мови у 20 томах