недопитки
НЕДО́ПИТКИ, ів, мн. (одн. недо́питок, тка, ч.). Те, що залишилось невипитим до кінця.
[Гришка:] Він давав мені по стакану пива, і я пив, доки не постеріг, що він дає мені недопитки: позлива з кружок та й дає (Кроп., IV, 1959, 325).
Словник української мови (СУМ-11)