недопитий

НЕДОПИ́ТИЙ, а, е. Випитий не до кінця.

Вона знов покинула недопитий чай (Н.-Лев., IV, 1956, 324);

Недопите вино дівчата випліскують високо вгору (Гончар, Новели, 1954, 32);

// у знач. ім. недопи́те, того, с. Те, що залишилось невипитим до кінця.

Одні бралися за свої чемодани, інші допивали недопите, нашвидку розплачувалися (Томч., Готель.., 1960, 23);

// З якого не все випито (про посуд).

Доярки лишають облуплені яєчка, пиріжки, недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222).

Значення в інших словниках

1. недопитий — недопи́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. недопитий — -а, -е. Випитий не до кінця. || у знач. ім. недопите, -того, с. Те, що залишилося невипитим до кінця. || З якого не все випито (про посуд).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недопитий — НЕДОПИ́ТИЙ, а, е. Випитий не до кінця. Вона знов покинула недопитий чай (І. Нечуй-Левицький); Недопите вино дівчата випліскують високо вгору (О. Гончар); // у знач. ім. недопи́те, того, с. Те, що залишилось невипитим до кінця.  Словник української мови у 20 томах