недопитий
НЕДОПИ́ТИЙ, а, е. Випитий не до кінця.
Вона знов покинула недопитий чай (Н.-Лев., IV, 1956, 324);
Недопите вино дівчата випліскують високо вгору (Гончар, Новели, 1954, 32);
// у знач. ім. недопи́те, того, с. Те, що залишилось невипитим до кінця.
Одні бралися за свої чемодани, інші допивали недопите, нашвидку розплачувалися (Томч., Готель.., 1960, 23);
// З якого не все випито (про посуд).
Доярки лишають облуплені яєчка, пиріжки, недопиті пляшки молока і накидаються на свіжу пошту (Вол., Місячне срібло, 1961, 222).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недопитий — недопи́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- недопитий — -а, -е. Випитий не до кінця. || у знач. ім. недопите, -того, с. Те, що залишилося невипитим до кінця. || З якого не все випито (про посуд). Великий тлумачний словник сучасної мови
- недопитий — НЕДОПИ́ТИЙ, а, е. Випитий не до кінця. Вона знов покинула недопитий чай (І. Нечуй-Левицький); Недопите вино дівчата випліскують високо вгору (О. Гончар); // у знач. ім. недопи́те, того, с. Те, що залишилось невипитим до кінця. Словник української мови у 20 томах