недоруйнований
НЕДОРУЙНО́ВАНИЙ, а, е. Не остаточно зруйнований.
Хлопці кинулися на здоровенну кучугуру цегли, з котрої, схилившись набік, високо виходив угору стовп з недоруйнованої стіни (Мирний, І, 1954, 256);
Де-не-де, мов усохлії й обгорілії руки, простягались до неба недоруйнованії димарі (Морд., І, 1958, 89).
Словник української мови (СУМ-11)