недостатньо

НЕДОСТА́ТНЬО.

1. Присл. до недоста́тній.

Мало ми вчимося у класиків, недостатньо знаємо життя (Мал., Думки.., 1959, 62).

2. у знач. присудк. сл. Не вистачить, не досить; мало.

Одної червоноармійської рішучості, готовності іти на трясовини та багнища Сиваша тут недостатньо (Гончар, Таврія.., 1957, 692).

Значення в інших словниках

1. недостатньо — недоста́тньо прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. недостатньо — див. мало  Словник синонімів Вусика
3. недостатньо — 1》 Присл. до недостатній. Недостатньо забезпечені кредити — кредити, які мають забезпечення у вигляді ліквідної застави, реальна вартість якої становить не менш як 60% суми кредитної заборгованості. 2》 у знач. присудк. сл. Не вистачить, не досить; мало.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недостатньо — хохл. (недастаточно) обмаль, не досить замало, обмаль, не досить  Словник чужослів Павло Штепа
5. недостатньо — НЕДОСТА́ТНЬО. 1. Присл. до недоста́тній. Мало ми вчимося у класиків, недостатньо знаємо життя (А. Малишко). 2. у знач. пред. Не вистачить, не досить; мало. Одної .. рішучості, готовності іти на трясовини та багнища Сиваша тут недостатньо (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
6. недостатньо — МА́ЛО присудк. сл. (менше, ніж треба), НЕДОСТА́ТНЬО, НЕГУ́СТО розм., О́БМАЛЬ розм., ЗАМА́ЛО розм., СКУПЕ́НЬКО розм. Голова велика, а розуму мало (М. Номис); І хоч дали йому тоді корисне діло — пожежню, він, проте, вважає, що цього йому недостатньо (О.  Словник синонімів української мови
7. недостатньо — Недоста́тньо, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)