незабрукований
НЕЗАБРУКО́ВАНИЙ, а, е. Не вкритий бруком (про вулицю, дорогу і т. ін.).
Пройшовши останні будівлі по Пільній вулиці, вони крокували незабрукованою польовою дорогою (Вільде, Сестри.., 1958, 529);
Ці тихі незабруковані вулички з лагідними будиночками серед дерев і квітів навіювали зажуру (Ткач, Арена, 1960, 211).
Словник української мови (СУМ-11)