незайманий
НЕЗА́ЙМАНИЙ, а, е.
1. Якого ніхто не брав, не використовував, не торкався, до якого ніхто не приступав і т. ін.
Під горбком лежало п’ятеро яблук, незайманий буханець хліба, непочата банка консервів (Кучер, Дорога.., 1958, 84);
Цератяний зошит так і лишався поки що незайманий (Ю. Янов., II, 1954, 86);
Незаймана постіль;
// Який залишився незруйнованим, непошкодженим.
— Одне гніздо осине розворушили, а друге ще стоїть ось незаймане, — сказав Єгор (Шиян, Баланда, 1957, 101);
// Якого ніхто не поранив, не скалічив.
Бронкові стало до сорому ніяково за своє незаймане обличчя й руки (Вільде, Сестри.., 1958, 271);
Котовський з’являвся невідь звідки у панських хоромах — і пани падали ниць.. Після того Котовський виходив незайманий, бо ні лезо, ні куля не брали його (Смолич, V, 1959, 28).
2. Який зберігається у первісному вигляді, не змінений втручанням людини (про ліси, поля і т. ін.); дикий.
Степ квітував. Незайманий, звіку неораний, високотравний… (Гончар, Таврія, 1952, 183);
Живе тут в тьмі незайманих дібров Відлюдний смолокур і звіролов (Бажан, І, 1946, 303);
// По якому ніхто не ходив, не їздив і т. ін. (про сніг, пісок і т. ін.).
По незайманих снігах, По роздоллю лісовому Йшла дівчина… (Нагн., Вибр., 1957, 196);
В скверах перед заводом золотавий пісок на стежках лежить незайманий (Рибак, Зброя.., 1943, 17);
// Який не втратив своєї принадності (про красу, вроду і т. ін.); свіжий.
Важко було відмовитися сід утіхи помилуватися ще з незайманої краси ночі, і Сахно вирішила випалити біля вікна сигаретку (Смолич, І, 1958, 67);
Від спокус земних я панцир маю, — Любов твою, незайману красу (Нагн., Вибр., 1950, 146).
3. Який не мав статевих зносин; цнотливий.
Пишно справляв у той час він в численному родичів колі Разом і сину своєму весілля, й незайманій доньці (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 73);
Старша дружка вже наготовила і кетяг червоної калини — подати батькам вранці на ознаку, що молода — чесна, незаймана … (Смолич, Мир.., 1958, 68).
4. перен. Якому не властиві нечесні наміри і вчинки, чистий у моральному відношенні; правдивий, непорочний.
Незважаючи на свої сорок чотири роки та п’ятеро дорослих дочок, була вона ще зовсім не вижитою, такою незайманою, такою сповненою чекання чогось… (Вільде, Сестри.., 1958, 4);
На молоду, незайману душу потрапляли ті скарги, як вода на розпечену крицю (Ле, Наливайко, 1957,49);
// Пройнятий, чистотою, чесністю і т. ін.
Як перший сніг, його любов, Така незаймана і чиста (Шер., Дорога.., 1957, 132).
5. рідко. Якого не можна похитнути, порушити і т. ін.
Молячись щиро За прикладом рідного краю, Незайману віру У серці дитячім плекає (Зеров, Вибр., 1966, 410);
На березі — життя: і гавкання, і крики. А в серці тишина незаймана живе (Рильський, І, 1960, 153).
Словник української мови (СУМ-11)