незатьмарений
НЕЗАТЬМА́РЕНИЙ, а, е.
1. Який не затьмарився, не став темним; ясний, чистий.
Ось вона [війна] летить на нього з чистого, незатьмареного неба, і він навіть не знатиме, звідки взялася його смерть (Загреб.. Європа 45, 1959, 62).
2. перен. Нічим не засмучений; безтурботний.
Куточки вуст [у Гриця] закінчуються.. двома усміхненими ямками. Поглянеш на таку юність незатьмарену — і сам в душі усміхнешся (Стельмах, II, 1962, 388).
Словник української мови (СУМ-11)