незваний

НЕЗВА́НИЙ, а, е. Який з’являється, приходить і т. ін. без запрошення; непроханий.

Незваному гостю місце за дверима (Укр.. присл.., 1955, 224);

Тепер рідний поріг батьківської хати Іван переступав, як гість, і то — як гість незваний (Кол., Терен.., 1959, 32);

// На якого не чекає, не сподівається хто-небудь; небажаний.

— Чув я, багато в твій дім женихів учащає незваних, Задля твоєї матусі, і кривду тобі учиняють (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 63);

// Який несподівано вторгається куди-небудь (про ворогів).

Кусень хліба, тепла хата та спокій були дорожчі від будь-яких скарбів. Але якраз цього і не вистачало для великої армії Бонапарта. Росія виявилася скупою для незваних галлів (Кочура, Зол. грамота, 1960, 389).

Значення в інших словниках

1. незваний — незва́ний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незваний — -а, -е. Який з'являється, приходить і т. ін. без запрошення; непроханий. Незваний гість. || На якого не чекає, не сподівається хто-небудь; небажаний. || Який несподівано вторгається куди-небудь (про ворогів).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незваний — НЕЗВА́НИЙ, а, е. Який з'являється, приходить і т. ін. без запрошення; непроханий. Незваному гостю місце за дверима (прислів'я); Тепер рідний поріг батьківської хати Іван переступав, як гість, і то – як гість незваний (П.  Словник української мови у 20 томах
4. незваний — НЕБА́ЖАНИЙ (який не підходить, не подобається кому-небудь), НЕВГО́ДНИЙ (НЕУГО́ДНИЙ) розм.; ОДІО́ЗНИЙ книжн. (який викликає негативне ставлення до себе); НЕПРО́ХАНИЙ, НЕПРО́ШЕНИЙ (про людину або взагалі живу істоту — який з'являється...  Словник синонімів української мови