незваний
НЕЗВА́НИЙ, а, е.
Який з'являється, приходить і т. ін. без запрошення; непроханий.
Незваному гостю місце за дверима (прислів'я);
Тепер рідний поріг батьківської хати Іван переступав, як гість, і то – як гість незваний (П. Колесник);
// На якого не чекає, не сподівається хто-небудь; небажаний.
– Чув я, багато в твій дім женихів учащає незваних, Задля твоєї матусі, і кривду тобі учиняють (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);
// Який несподівано вторгається куди-небудь (про ворогів).
Кусень хліба, тепла хата та спокій були дорожчі від будь-яких скарбів. Але якраз цього і не вистачало для великої армії Бонапарта. Росія виявилася скупою для незваних галлів (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)