нездалий
НЕЗДА́ЛИЙ, а, е, діал. Нездатний, невмілий.
Корови не злюбили нездалої доярки, що із штурханами, лайкою коло корів ходить (Горд., Дівчина.., 1954, 204);
// Бездарний, невдалий.
Крикуни.. в світ кричали: — Вірш, слізьми що напоєний, Є негарний і невдалий… (Фр., XIII, 1954, 436);
Зачали панотці хвалитися, що нічого не читають. — І ця газета нездала, і та нездала, шкода часу! (Март., Тв., 1954, 215).
Словник української мови (СУМ-11)