нездалий
НЕЗДА́ЛИЙ, а, е, діал.
Нездатний, невмілий.
Корови не злюбили нездалої доярки, що із штурханами, лайкою коло корів ходить (К. Гордієнко);
// Бездарний, невдалий.
Крикуни .. в світ кричали: – Вірш, слізьми що напоєний, Є негарний і невдалий... (І. Франко);
Зачали панотці хвалитися, що нічого не читають. – І ця газета нездала, і та нездала, шкода часу! (Л. Мартович).
Словник української мови (СУМ-20)