незжатий
НЕЗЖА́ТИЙ, а, е.
1. Який стоїть на пні, якого не зрізали.
— Хліб незжатий покинула [Палажка] на полі (Н.-Лев., II, 1956, 25);
Панський хліб майже увесь уже стояв у копах, а на маленьких хлопських нивках і досі було незжате жито (Панч, Гомон. Україна, 1954, 107).
2. На якому залишилися на пні злакові рослини (про поле, ділянку).
Незжате поле.
Словник української мови (СУМ-11)