незлий

НЕЗЛИ́Й, а́, е́.

1. Який не заподіює зла іншим і не схильний до цього; добрий.

[Едіта:] Для щирої душі, незлого серця не треба красномовства, тільки правди (Л. Укр., III, 1952, 9);

//Який виражає доброзичливість, прихильність до кого-небудь.

Помолюся господеві Серцем одиноким І на злих моїх погляну Незлим моїм оком (Шовч., І, 1963, 342).

2. Хороший, непоганий.

Все забула [відьма], І злеє й незлеє, Всіх простила, всіх любила (Шевч., І, 1951, 537);

Русявий гармоніст лади настроїв, Шукав мотивів тихих і незлих (Мал., Звенигора, 1959, 48).

Значення в інших словниках

1. незлий — незли́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незлий — див. Добрий; хороший  Словник синонімів Вусика
3. незлий — -а, -е. 1》 Який не заподіює зла іншим і не схильний до цього; добрий. || Який виражає доброзичливість, прихильність до кого-небудь. 2》 Хороший, непоганий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незлий — НЕЗЛИ́Й, а́, е́. 1. Який не заподіює зла іншим і не схильний до цього; добрий. [Едіта:] Для щирої душі, незлого серця не треба красномовства, тільки правди (Леся Українка); // Який виражає доброзичливість, прихильність до кого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. незлий — помина́ти / пом’яну́ти до́брим (незли́м, ти́хим і т. ін.) сло́вом кого. Говорити про когось з повагою, шанобливо згадувати когось. Хто вік по-божому прожив, Ніколи зла і кривди не чинив, Того до смерті будуть поважати І добрим словом поминати (Л.  Фразеологічний словник української мови
6. незлий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови