незлічимий
НЕЗЛІЧИ́МИЙ, а, е. Те саме, що незліче́нний.
На Голуба війнуло скаженим вітром незлічимих походів, дихнуло димом згарищ і боїв (Рибак, Гармати.., 1934, 72);
А ворогів тих — незлічима сила (Л. Янов., І, 1959, 302).
Словник української мови (СУМ-11)