незмивно
НЕЗМИ́ВНО. Присл. до незми́вний.
Дощі шліфують вимитий граніт, Та кіптява незмивна в’їлась в стіни (Шер., У день.., 1962, 31);
Полинна гіркота лягла незмивно на пересохлі уста (Рибак, Час.., 1960, 48).
Словник української мови (СУМ-11)НЕЗМИ́ВНО. Присл. до незми́вний.
Дощі шліфують вимитий граніт, Та кіптява незмивна в’їлась в стіни (Шер., У день.., 1962, 31);
Полинна гіркота лягла незмивно на пересохлі уста (Рибак, Час.., 1960, 48).
Словник української мови (СУМ-11)