некликаний
НЕКЛИ́КАНИЙ, а, е. Який прибув без запрошення; непроханий.
[Руфін:] Прийшов ось Галлій Круста, рідкий гість, прийшов некликаний… (Л. Укр., II, 1951, 339);
— Так, значить, Христе, заміж ідеш. Що ж, чи й мені калача ждати, чи так прийти — некликаному? (Головко, II, 1957, 399);
— Некликаний гість — гірше злодія, — буркнула Кисачиха (Збан., Переджнив’я, 1955, 209).
Словник української мови (СУМ-11)