нелегко

НЕЛЕ́ГКО.

1. Присл. до нелегки́й 2.

[В а л е н т:] Та й їй далась нелегко та розмова (Л. Укр., III, 1952, 287);

Все її життя склалося нелегко, але так важко, як зараз, ще не було (Дор., Не повтори.., 1968, 3).

2. у знач. присудк. сл. Важко через велике напруження, втому і т. ін.

Голову трохи нахилив [Михайло] уперед, ніби йому було нести її нелегко (Гуц., Скупана.., 1965, 104);

Лежали в обороні ми в кущах тут, У сорок другому було нелегко нам (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 78);

Були такі [некрути], що плакали, згадавши про домівку… Нелегко було й Максимові (Мирний, І, 1949, 221).

Значення в інших словниках

1. нелегко — неле́гко прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. нелегко — 1》 Присл. до нелегкий 2). 2》 у знач. присудк. сл. Важко через велике напруження, втому і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нелегко — НЕЛЕ́ГКО. 1. Присл. до нелегки́й 2. [В а л е н т:] Та й їй далась нелегко та розмова (Леся Українка); Все її життя склалося нелегко, але так важко, як зараз, ще не було (П. Дорошко). 2. у знач. присудк. сл. Важко через велике напруження, втому і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. нелегко — ВА́ЖКО присудк. сл. (про наявність знегод, труднощів, страждань), ТЯ́ЖКО, ТРУ́ДНО, СКРУ́ТНО, СУТУ́ЖНО, ТУ́ГО, НЕЛЕ́ГКО, ГІ́РКО, НЕСО́ЛОДКО, НЕПЕРЕ́ЛИВКИ розм.; ВАЖКУВА́ТО, ТРУДНОВА́ТО, ТУГУВА́ТО (до певної міри).  Словник синонімів української мови