неміцно
НЕМІ́ЦНО. Присл. до неміцни́й.
Як часто пальчик в шумі трав собі порізував манюній, але не плакав, лиш питав: — Чому це бог, моя мамуню, нас так неміцно збудував? (Сос., II, 1958, 344).
Словник української мови (СУМ-11)НЕМІ́ЦНО. Присл. до неміцни́й.
Як часто пальчик в шумі трав собі порізував манюній, але не плакав, лиш питав: — Чому це бог, моя мамуню, нас так неміцно збудував? (Сос., II, 1958, 344).
Словник української мови (СУМ-11)