ненечка
НЕ́НЕЧКА, и, ж.
1. Пестл. до не́ня 1.
Ненечка її Амата В душі своїй була строката, Не всякий їй любився зять (Котл., І, 1952, 165);
[Русалка:] Дивіться, он той, що там блукає, такий як батько ваш, що вас покинув, що вашу ненечку занапастив (Л. Укр., III, 1952, 218);
*Образно. Заридав.. На могилі дух: — Україно, ненечко, Доки ж твоїх мук? (Фр., XIII, 1954, 163).
2. у знач. виг. Уживається для вираження переляку, здивування, радості і т. ін.
На ввесь гай гукать зачав [Вовк]: — Ой, ненечко! Рятуйте! Поможіте! Ловіте злодія, держіте! Добро моє покрав! (Гл., Вибр., 1951, 23).
Словник української мови (СУМ-11)