неодмінно

НЕОДМІННО. Присл. до неодмінний.

Бачура грає очима, бо не може людина приховати своєї радості навіть тоді, коли треба це зробити неодмінно (Михайло Чабанівський, Тече по да.., 1961, 60);

— Неодмінно буде гроза! — з жахом думала вона (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 314);

Визначні події в житті народу.. неодмінно відбиваються в народній творчості (Максим Рильський, III, 1956, 157);

Василь Йосипович неодмінно носив шинель, піхотинський кашкет, офіцерський кітель і офіцерські штани (Іван Рябокляч, Золототисячник, 1948, 10).

Значення в інших словниках

1. неодмінно — (яким не можна знехтувати) конче, доконечно, неухильно, обов'язково, будь-що-будь.  Словник синонімів Полюги
2. неодмінно — неодмі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. неодмінно — див. безумовно; обов'язково  Словник синонімів Вусика
4. неодмінно — [неиоудм’ін:о] присл.  Орфоепічний словник української мови
5. неодмінно — Присл. до неодмінний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. неодмінно — див. необхідний хохл. (неатменно) конечне, доконче  Словник чужослів Павло Штепа
7. неодмінно — НЕОДМІ́ННО. Присл. до неодмі́нний. Бачура грає очима, бо не може людина приховати своєї радості навіть тоді, коли треба це зробити неодмінно (М. Чабанівський); – Неодмінно буде гроза! – з жахом думала вона (М.  Словник української мови у 20 томах
8. неодмінно — ОБОВ'ЯЗКО́ВО (не дивлячись ні на які обставини, труднощі і т. ін.), НЕОДМІ́ННО, КО́НЧЕ, НЕУХИ́ЛЬНО, ДОКОНЕ́ЧНО (ДОКОНЕ́ЧНЕ), ДОКО́НЧЕ, БУ́ДЬ-ЩО, БУДЬ-ЩО-БУ́ДЬ, НАПЕ́ВНО (НАПЕ́ВНЕ), НЕМИНУ́ЧЕ, ПРИ́ТЬМО́М розм., ПРО́БІ розм.  Словник синонімів української мови