неозброєний
НЕОЗБРО́ЄНИЙ, а, е. Який не має при собі зброї.
[Шапіга:] О, які ви всі грізні. Неозброєній людині увійти страшно (Мик., І, 1957, 215).
◊ Неозбро́єним о́ком — без допомоги оптичних приладів.
Вже неозброєним оком можна було розрізнити людей у шлюпці (Трубл., Лахтак, 1953, 7);
Спостерігаючи зоряне небо, ми можемо налічити кілька тисяч зірок, які можна бачити неозброєним оком (Наука.., 2, 1958, 37).
Словник української мови (СУМ-11)