неозброєний
БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не має зброї), БЕЗОРУ́ЖНИЙ заст.; НЕОЗБРО́ЄНИЙ (про людину — який не має при собі зброї; про військо — який не встиг або не зміг озброїтися). А беззбройні переполошені чоловіки і жінки металися по заводській площі, не знали, куди приткнутися (С. Чорнобривець); Це було оголошення про повну амністію для всіх, хто пішов у ліси і захоче добровільно повернутися, озброєний чи безоружний — байдуже (В. Собко); (Шапіга:) О, які ви всі грізні. Неозброєній людині увійти страшно (І. Микитенко).
Словник синонімів української мови