неоціненний
НЕОЦІНЕ́ННИЙ, а, е. Якому не можна скласти ціни; дуже цінний.
Слонова кістка була неоціненною у давнину, не поступалася перед золотом і сріблом (Веч. Київ, 20.І 1969, 4);
// Надзвичайно важливий своїм значенням; дуже великий.
Я гаряче потиснув руку Марії Кіндратівни, мовчазливо дякуючи старій за неоціненне повідомлення (Збан., Ліс. красуня, 1955, 147);
Неоціненним вкладом у духовну скарбницю людства, її найвищим досягненням є марксизм-ленінізм — законний спадкоємець всього найкращого, що було створено людською думкою (Ком. Укр., 6, 1965, 13).
Словник української мови (СУМ-11)