неохочий

НЕОХО́ЧИЙ, а, е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось.

То був звичайний офіцер-стройовик, незвичний і неохочий до поліцейської служби (Смолич, V, 1959, 612);

Лише коли-не-коли виходив [Дмитро] на гулянки, був невеселий, неохочий до розмов (Стельмах, II, 1962, 403).

Значення в інших словниках

1. неохочий — неохо́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неохочий — -а, -е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неохочий — НЕОХО́ЧИЙ, а, е, до чого. Який не має бажання робити що-небудь або не має охоти до чогось. То був звичайний офіцер-стройовик, незвичний і неохочий до поліцейської служби (Ю. Смолич); Лише коли-не-коли виходив [Дмитро] на гулянки, був невеселий, неохочий до розмов (М. Стельмах).  Словник української мови у 20 томах