непересічний

НЕПЕРЕСІ́ЧНИЙ, а, е. Який чимсь виділяється поміж іншими; не такий, як інші, не схожий на інших; особливий, незвичайний, винятковий.

— На мене він теж справляє враження натури своєрідної, непересічної, інтелектуально навіть обдарованої (Гончар, Бригантина, 1973, 50);

Зустріч з непересічною людиною завжди подія. Але якщо знаєш її довгі роки і багато літ працюєш із нею, то це пам’ять на все життя (Роб. газ., 16.І 1973, 4);

Його [полковника] різкий, немов заіржавілий голос глибоко вразив Берестовського. Він вслухався в той голос і відчував за ним непересічну силу волі, яка не губиться ні за яких обставин (Перв., Дикий мед, 1963, 301).

Значення в інших словниках

1. непересічний — непересі́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. непересічний — Видатний, гарний, який вирізняється з-поміж інших чи іншого подібного; неабиякий: непересічний художник, непересічний талант, непересічний твір, непересічна цінність мистецтва. – На мене він теж справляє враження натури своєрідної, непересічної (О.  Літературне слововживання
3. непересічний — (факт) небуденний; (- річ) неабиякий; (хто) неординарний, ВИДАТНИЙ  Словник синонімів Караванського
4. непересічний — -а, -е. Який чимсь вирізняється з-поміж інших; не такий, як інші, не схожий на інших; особливий, незвичайний, винятковий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. непересічний — НЕПЕРЕСІЧНИ́Й. НЕПЕРЕСІ́ЧНИЙ, а, е. Який чимсь виділяється поміж іншими; не такий, як інші, не схожий на інших; особливий, незвичайний, винятковий. – На мене він теж справляє враження натури своєрідної, непересічної, інтелектуально навіть обдарованої (О.  Словник української мови у 20 томах