неповноцінний

НЕПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. Який не має потрібних якостей; позбавлений багатьох позитивних ознак.

Все це говорило Дорошеві, що люди здорові і фізично сильні мучаться духовно за поранених і покалічених, не вважаючи їх, проте, неповноцінними людьми, і за це треба їх поважати (Тют., Вир, 1964, 200);

Якщо господарство висіває неповноцінне насіння, то добрих результатів воно ніколи не одержить (Рад. Укр., 31.І 1963, 1).

Значення в інших словниках

1. неповноцінний — неповноці́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неповноцінний — Меншовартий; п! ДЕШЕВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. неповноцінний — див. поганий  Словник синонімів Вусика
4. неповноцінний — -а, -е. Який не має потрібних якостей; позбавлений багатьох позитивних ознак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неповноцінний — НЕПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. Який не має потрібних якостей; позбавлений багатьох позитивних ознак. Все це говорило Дорошеві, що люди здорові і фізично сильні мучаться духовно за поранених і покалічених, не вважаючи їх, проте, неповноцінними людьми...  Словник української мови у 20 томах