1. Словник української мови в 11 томах

неповноцінний

НЕПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. Який не має потрібних якостей; позбавлений багатьох позитивних ознак.

Все це говорило Дорошеві, що люди здорові і фізично сильні мучаться духовно за поранених і покалічених, не вважаючи їх, проте, неповноцінними людьми, і за це треба їх поважати (Тют., Вир, 1964, 200);

Якщо господарство висіває неповноцінне насіння, то добрих результатів воно ніколи не одержить (Рад. Укр., 31.І 1963, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неповноцінний — неповноці́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неповноцінний — Меншовартий; п! ДЕШЕВИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. неповноцінний — див. поганий Словник синонімів Вусика
  4. неповноцінний — -а, -е. Який не має потрібних якостей; позбавлений багатьох позитивних ознак. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. неповноцінний — НЕПОВНОЦІ́ННИЙ, а, е. Який не має потрібних якостей; позбавлений багатьох позитивних ознак. Все це говорило Дорошеві, що люди здорові і фізично сильні мучаться духовно за поранених і покалічених, не вважаючи їх, проте, неповноцінними людьми... Словник української мови у 20 томах