непогамовано
НЕПОГАМО́ВАНО, рідко. Присл. до непогамо́ваний.
— Я піду геть, я хочу назад додому! — вирвалося вже дико й непогамовано з його грудей (Коб., II, 1956, 104).
Словник української мови (СУМ-11)НЕПОГАМО́ВАНО, рідко. Присл. до непогамо́ваний.
— Я піду геть, я хочу назад додому! — вирвалося вже дико й непогамовано з його грудей (Коб., II, 1956, 104).
Словник української мови (СУМ-11)