неподілений
НЕПОДІ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Якого не поділили на частини.
Бачив [куркуль] усю свою землю, непорізану, неподілену (Стельмах, II, 1962, 183).
2. перен. Який не зустрів співчуття, підтримки, схвалення.
Ось так стрівся Анрі-Жак із дужим почуттям і поніс його з собою неподіленим, розуміючи, як йому повинні всі заздрити (Ю. Янов., II, 1954, 57).
Словник української мови (СУМ-11)