непомірно
НЕПОМІ́РНО. Присл. до непомі́рний.
Максим відзначив, що в його житті книги займали непомірно велике місце (Рибак, Час.., 1960, 690);
Руки у нього були непомірно довгі, але надзвичайно міцні (Голов., Тополя.., 1965, 52).
Словник української мови (СУМ-11)