непорушність

НЕПОРУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непору́шний.

Очі його наче милувались надзвичайною непорушністю води (Рибак, Помилка.., 1956, 118);

Обличчя в Олянки не по літах суворе і наче скам’яніле в непорушності (Головко, І, 1957, 375);

Через два роки вмер [Марковський], підточений сумнівами в непорушності й правоті старої житейської мудрості (Ле, Міжгір’я, 1953, 24);

// Стан, що характеризується відсутністю руху.

Якось незвично серед цього безгоміння та непорушності (Гончар, Тронка, 1963, 289).

Значення в інших словниках

1. непорушність — непору́шність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. непорушність — -ності, ж. Абстр. ім. до непорушний. || Стан, що характеризується відсутністю руху.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. непорушність — НЕПОРУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непору́шний. Очі його наче милувались надзвичайною непорушністю води (Н. Рибак); Обличчя в Олянки не по літах суворе і наче скам'яніле в непорушності (А.  Словник української мови у 20 томах
4. непорушність — Непору́шність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)