непорушність
НЕПОРУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непору́шний.
Очі його наче милувались надзвичайною непорушністю води (Рибак, Помилка.., 1956, 118);
Обличчя в Олянки не по літах суворе і наче скам’яніле в непорушності (Головко, І, 1957, 375);
Через два роки вмер [Марковський], підточений сумнівами в непорушності й правоті старої житейської мудрості (Ле, Міжгір’я, 1953, 24);
// Стан, що характеризується відсутністю руху.
Якось незвично серед цього безгоміння та непорушності (Гончар, Тронка, 1963, 289).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- непорушність — непору́шність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- непорушність — -ності, ж. Абстр. ім. до непорушний. || Стан, що характеризується відсутністю руху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- непорушність — НЕПОРУ́ШНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до непору́шний. Очі його наче милувались надзвичайною непорушністю води (Н. Рибак); Обличчя в Олянки не по літах суворе і наче скам'яніле в непорушності (А. Словник української мови у 20 томах
- непорушність — Непору́шність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)