1. Словник української мови в 11 томах

непорушно

НЕПОРУ́ШНО. Присл. до непору́шний.

Настя сиділа непорушно на лаві (Коцюб., І, 1955, 72);

Погляд, яким він непорушно уставився в одну точку, на мить ніби погас (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 350);

Сам [ленінградський друг] глибоко й непорушно вірив, Що йде із ним у полум’я боїв Палкий трибун — Сергій Миронич Кіров (Рильський, II, 1960, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. непорушно — непору́шно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. непорушно — [неипоурушно] присл. Орфоепічний словник української мови
  3. непорушно — Присл. до непорушний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. непорушно — НЕПОРУ́ШНО. Присл. до непору́шний. Настя сиділа непорушно на лаві (М. Коцюбинський); Погляд, яким він непорушно уставився в одну точку, на мить ніби погас (Іван Ле і О. Левада). Словник української мови у 20 томах
  5. непорушно — Непору́шно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. непорушно — Непорушно нар. Неподвижно, недвижимо. Словник української мови Грінченка