неправда

НЕПРА́ВДА, и, ж.

1. Те, що суперечить правді, істині; брехня; протилежне правда.

[Прісцілла:] Неправди я казать тобі не хочу, а правду перемовчать не здолаю (Л. Укр., II, 1951, 342);

Василько й сам незчувся, як сказав неправду (Донч., V, 1957, 22);

// у знач. присудк. сл.

Доря почув холодок в тілі. — Неправда… ти все жартуєш… (Коцюб., II, 1955, 378);

— Тут всі комсомольці, — сказав молодий учитель Сергій Гомон, коли поліцаї виводили вчительку. — Неправда, я не комсомолець (Довж., І, 1958, 295).

2. Несправедливі, нечесні, шахрайські вчинки; обман.

[Марина:] Багато татко людям чинив неправди (Кроп., V, 1959, 552);

Пан знову хоче її [землю] відібрати, почав судитися і, видко, неправдою та брехнею відсудить її (Стельмах, І, 1962, 247);

// Несправедливість у людських стосунках.

Кругом неправда і неволя, Народ замучений мовчить (Шевч., І, 1963, 262);

Йде він війною на саму неправду людську. На батрацтво своє гірке (Гончар, II, 1954, 435).

[Уся́кими і т. ін.] пра́вдами й непра́вдами — будь-якими засобами.

Не ждав [інженер], поки міністерство пришле йому гарних працівників: він сам їх.. шукав і правдами й неправдами перетягав на свій завод (Загреб., Спека, 1961, 53);

Дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Крот., Сини.., 1948, 14).

Значення в інших словниках

1. неправда — непра́вда іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. неправда — Кривда; БРЕХНЯ, ур. |о|лжа; П. несправедливість, беззаконня, сваволя.  Словник синонімів Караванського
3. неправда — -и, ж. 1》 Те, що суперечить правді, істині; брехня; прот. правда. || у знач. присудк. сл. 2》 Несправедливі, нечесні, шахрайські вчинки; обман. || Несправедливість у людських стосунках. [Усякими і т. ін.] правдами й неправдами — будь-якими засобами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неправда — НЕПРА́ВДА, и, ж. 1. Те, що суперечить правді, істині; брехня; протилежне правда. [Прісцілла:] Неправди я казать тобі не хочу, а правду перемовчать не здолаю (Леся Українка); Василько й сам незчувся, як сказав неправду (О. Донченко); // у знач. пред.  Словник української мови у 20 томах
5. неправда — (уся́кими) пра́вдами й непра́вдами. Різними засобами, навіть порушуючи певні норми, етикет і т. ін.; будь-що. Не ждав, поки міністерство пришле йому гарних працівників: він сам їх .. шукав і правдами й неправдами перетягав на свій завод (П.  Фразеологічний словник української мови
6. неправда — НЕПРА́ВДА (те, що суперечить правді); ОБМА́Н, БРЕХНЯ́ розм., ЛЖА заст., ОЛЖА́ заст. (навмисне викривлення істини). — Неправда. Я не міг цього сказати. Я хотів сказати щось інше (О. Довженко); (Нартал:) Я сам себе дурив, що їх люблю..  Словник синонімів української мови