неприступний
НЕПРИСТУ́ПНИЙ, а, е.
1. До якого дуже важко або зовсім неможливо підступити, наблизитися; недоступний.
[Анна:] Мариться мені якась гора стрімка та неприступна, на тій горі міцний, суворий замок (Л. Укр., III, 1952, 337);
Галя подивилася на неприступні стрімкі скелі (Ів., Вел. очі, 1956, 66);
Не завжди воно [море] ласкаве. Воно буває і сердите та неприступне (Збан., Мор. чайка, 1959, 128);
// у знач. ім. непристу́пне, ного, с. Те, до чого важко або неможливо підступити, наблизитися.
Навіщо ж пісня? А на те, Щоб легше брать усе круте І неприступне у житті (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 50);
// Добре укріплений, захищений; яким важко оволодіти.
Чернігів що день, то більше стає неприступним, першорядним острогом на всю Сіверянщину (Міщ., Сіверяни, 1961, 14).
2. перен. До якого не можна підступитися; гордовитий.
— І я помітив, що Ватя чогось насупилась, чогось вдавала з себе неприступну велику паню.., — додав Леонід Семенович (Н.-Лев., IV, 1956, 136);
Руфа стояла біля стіни, неприступна, висока, вродлива (Коп., Десятикласники, 1938, 111);
// Який виражає гордовитість.
Вона дивилась на присутніх звичайним своїм поглядом — строгим, неприступним (Собко, Нам спокій.., 1959, 133);
Вигляд у нього був суворий, неприступний (Руд., Вітер.., 1958, 91).
Словник української мови (СУМ-11)