неприсутній
НЕПРИСУ́ТНІЙ, я, є, рідко. Те саме, що відсу́тній 1.
— Я їм покажу, я їх допечу! — страхав о. Василь неприсутніх парафіян (Коцюб., І, 1955, 324);
Обмови, осуджування неприсутніх батько не терпів (Фр., IV, 1950, 193);
— Ну й гопкало, — сказали всі присутні й за ними повторили всі неприсутні, — чистий тобі гопкало, так і садить того гопака (Ю. Янов., II, 1954, 154).
Словник української мови (СУМ-11)